"Післяопераційне нетримання сечі у чоловіків може самостійно зникнути протягом перших 6 - 12 місяців після хірургічного лікування. Сфінктер сечового міхура поступово компенсує наслідки хвороби та хірургічного втручання. Якщо після цього часу нетримання сечі все ще має місце, потрібна допомога лікаря».

 Якщо післяопераційне нетримання сечі триває понад рік, це говорить про відсутність компенсаторних можливостей сфінктера. Найімовірніше у разі, що нетримання не відновиться самостійно. Післяопераційне нетримання сечі найчастіше має місце після таких хірургічних втручань, як трансуретральна резекція простати (ТУР), лазерна вапоризація или энуклеация аденоматозных узлов, открытая аденомэктомия, радикальная простатэктомия, эндоскопическое рассечение стриктур уретры. Не зависимо от вида оперативного вмешательства при возникшем в послеоперационном периоде недержании мочи имеет место повреждение наружного (поперечнополосатого или произвольного) сфинктера уретры. Это повреждение может быть связано с разрушением нервнососудистых образований простаты и нарушении иннервации сфинктера, термическим ожогом, рассечением резектоскопом или лазером волокон самого сфинктера, а так же его расслоением при внутрисфинктерном росте аденоматозных узлов. Послеоперационное нетримання сечі, обусловленное нарушением иннервации сфинктера, чаще всего возникает после радикальной простатэктомии. Механизм недержания часто связан с послеоперационным подслизистым уплотнением мышечных элементов простатической уретры, развитием рубцов в области сфинктера или анастомоза.

       "Післяопераційне нетримання сечі є одним із видів справжнього нетримання сечі. Хибне нетримання сечі супроводжується нетриманням сечі без позиву на сечовипускання і в основному пов'язане з вродженими вадами розвитку сечостатевої системи.

Консультація уролога у Києві:

Пацієнти з післяопераційним нетриманням сечі починають отримувати лікування з приводу цієї недуги через 6 - 12 місяців після операції. До цього терміну мимовільне витікання сечі може самостійно поступово відновитись. Частота розвитку нетримання сечі за різних видів хірургічного лікування може бути в межах від 17 до 83%. До кінця періоду 12 місяців з моменту оперативного втручання частота нетримання сечі знижується до 3 - 23%.

       У розвитку нетримання сечі слід виділити такі фактори, що залежать від самого пацієнта, як надмірна вага, вік, обсяг простати, супутні захворювання, наявність епізодів нетримання сечі в доопераційний період.

       Тяжкість нетримання сечі визначається за допомогою Pad - тесту за 1 годину.

       Відповідно до класифікації Міжнародного товариства з утримання сечі існує 4 ступеня тяжкості втрати сечі:

• 1 – легка (втрата до 10 г/год);
• 2 - помірна (втрата від 11 до 50 г/год);
• 3 - важка (втрата від 51 до 100 г/год);
• 4 – дуже важка (втрата понад 100 г/год).

Крім Pad - тесту до комплексу діагностичних заходів входить:

• збір анамнезу, оцінка фізичного та неврологічного статусу;
• ректальне дослідження;
• визначення обсягу залишкової сечі;
• загальний аналіз сечі;
• уретроцистоскопія, іноді цистоуретрографія.

Умови перебування:

Лікування у лікаря уролога:

Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урологів в першу чергу використовується в лікуванні консервативна терапія. Одночасно з консервативним лікуванням хворому призначають комплекс вправ для тренування м'язів тазового дна, а також даються рекомендації щодо модифікації «стилю життя». Основний принцип вправ полягає у посиленні скорочень зовнішнього сфінктера. Модифікація стилю життя включає зменшення добового прийому рідини, відмова від продуктів, що подразнюють сечовий міхур, систематичні вправи для зміцнення тазових м'язів і фізкультура. Поєднання медикаментозного лікування із вправами для тренування м'язів тазового дна часто дає позитивний ефект для утримання сечі.

У разі незадовільного ефекту від консервативних заходів, що проводяться, хворому пропонується консультация уролога в Киеве та хірургічне лікування. При нетриманні сечі легкого та помірно вираженого ступеня пацієнтам рекомендується чоловічий слінг. Принцип цих малоінвазивних операцій ґрунтується на розміщенні в області бульбозного відділу уретри спеціальних стрічок, які проводяться трансобтураторно (через замикальний отвір таза). При цьому стрічки зумовлюють певну механічну компресію уретри з припиненням втрати сечі. У разі тяжкого післяопераційного нетримання сечі слінг малоефективний. У цих випадках показано імплантацію штучного сфінктера уретри.