“Стрессовое нетримання сечі - це мимовільне виділення сечі з сечового міхура при підвищенні внутрішньоміхурового тиску. Часто таке нетримання виникає при кашлі, чханні, сміху, швидкій ходьбі, піднятті важких речей. При цьому відбувається підвищення внутрішньочеревного тиску і, відповідно, внутрішньоміхурового. Таке нетримання сечі ще називають нетриманням напруги”.

Стресове нетримання сечі

Стрессовое нетримання сечі - це мимовільне виділення сечі з сечового міхура при підвищенні внутрішньоміхурового тиску. Цей вид нетримання сечі відноситься до дійсне нетримання сечі і часто зустрічається у жінок середнього та похилого віку. Іноді стресове нетримання сечі зустрічається і у чоловіків після різних хірургічних втручань на простаті, сечовому міхурі, а також при неврологічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням іннервації сечового міхура та сфінктера. нетримання сечі виникає при перевищенні внутрішньоміхурового тиску над внутрішньоуретральним. Часто таке нетримання виникає при кашлі, чханні, сміху, швидкій ходьбі, піднятті тяжкості. При цьому відбувається підвищення внутрішньочеревного тиску і, відповідно, внутрішньоміхурового. нетримання сечі ще називають ще називають нетриманням напруги”.

Стресове нетримання сечі сечі є не лише гігієнічною проблемою, а ще й соціальною. Недержание мочи дезадаптує жінок. У сексуально активному віці жінки не можуть знайти собі статевого партнера, оскільки соромляться своїх проблем із сечовипусканням. За статистикою, близько 25% жінок віком 45 років страждають тією чи іншою мірою від нетримання сечі і лише 3% з них звертаються за медичною допомогою. Частота нетримання сечі збільшується із віком.
Серед діагностичних методів стресового нетримання сечі необхідно виділити такі, як огляд пацієнтки на гінекологічному кріслі, кашльовий тест і прокладочний тест. Серед додаткових методів використовують уретроцистографію, ультразвукове дослідження, уродинамічне дослідження, МРТ.

За ступенем тяжкості нетримання сечі розрізняють:

легкий ступінь - втрата сечі при кашлі, чханні, тяжкому фізичному навантаженні;
середню ступінь  - нетримання сечі при ходьбі, бігу, різкому вставанні;
тяжкий ступінь - нетримання у спокої, без напруги.

Умови перебування:

Процедура лікування:

Лікування стресового нетримання сечі

Лікування стресового нетримання сечі може бути як консервативним, і оперативним. Консервативному лікуванню підлягають пацієнти з легким нетриманням сечі. При цьому лікування проводиться за двома основними напрямками - підвищення тонусу замикального апарату сечового міхура і гальмування активності детрузора.
До консервативних методів відносяться медикаментозне лікування-адреноміметиками та естрогенами, а також гімнастика для зміцнення м'язів промежини.

На сьогоднішній день найбільш ефективним методом лікування стресового нетримання сечі середнього та тяжкого ступеня є хірургічний метод. В даний час застосовуються малоінвазивні методики, засновані на проведенні за уретрою синтетичної стрічки з біологічно інертного матеріалу.

Стрічка розміщується у вигляді гамака, підвішуючи уретру та посилюючи замикальну функцію сфінктера. Виконання цих операцій можливе під місцевою та епідуральною анестезією. Це дає можливість контакту з хворою під час операції, завдяки чому можна здійснити регулювання ступеня натягу стрічки. При тяжкому ступені нетримання сечі, коли слінгові операції не дають бажаного ефекту, можливе встановлення штучного сфінктера сечового міхура.